пʼятниця, 10 липня 2020 р.

Солодка поезія у переддень шоколаду

За матеріалами Ольги Жили


Шоколадні вірші про кохання / Упорядник Мар’яна Савка. – Л.Видавництво Старого Лева,
 2012. – 56 с.


     Коли дивишся на цю книжку, одразу рефлекторно виникає потреба з’їсти щось солоденьке: цукерочку, шматочок тістечка чи шоколадки, халви, – що вже є під рукою. Цікаво, що солодощі мають бути саме з кав’ярні чи магазину, а не домашня випічка чи варення. Знаю, звідки така перевага фабричному: асоціативний зв’язок такий: «Видавництво Старого Лева» – Львів – кава – шоколад – солодощі…
Тому я продовжую дивитися на обкладинку, потім йду на кухню, дістаю з полички нині куплені цукерки «Червоний мак», які одразу ж додають енергії та натхнення, і задовольняю потреби свого тіла. На душі стає солодко. Можливо, саме такої мети прагнули видавці цієї антології, коли випускали її у світ.
До збірки «Шоколадні вірші про кохання» ввійшли вірші 17 авторів. Одні з них – відомі, мають вагу у національній літературі – Дмитро Лазуткін, Сашко Гаврош, Мар’яна Савка, Маріанна Кіяновська, Віктор Неборак, Тарас Федюк, Ірина Шувалова, Галина Крук. Інші поети – Сергій Грабар, Роман Рудюк, Маруся Весна, Катерина Оніщук ще тільки здобувають прихильність та симпатію читачів. У «шоколадній» збірці дебютувала юна племінниця Мар’яни Савки – Соломія, яка показала у своїй творчості вишуканий смак:
«Ми з тобою на різних півкулях
Я – біжи.
Ти – лови мене за коси.
Повноголосся!
Крізь вікно – вітри,
Зодягни мене, забери
У свіжі роси,
У Великодні роси уплети…
Вузенька кладочка…
Іду, впаду…
Не дихай, лиш…лови…»
«Шоколадне» кохання Сашка Гавроша легко упізнати з першого разу. Воно – класичний чорний шоколад. Тому радше тілесне, аніж платонічне. У своїх почуттях автор дуже відвертий, наполегливий, не цурається їх оголити. Можливо, таким (трішки агресивним) і має бути кохання чоловіка до жінки? «Та досить теорій порожніх. Словами цю карту тілесну не вивчиш. Тут дія потрібна і дух ненаситний! Тож час вже на мандри, коханна…»
         Поезія Маріанни Кіяновської у збірці, радше солона, аніж солодка («Ми пристрастей чаші – наповнені ними, солоні. Гулка потаємність і туга – мов сад під дощем»). Від неї віє смутком, який то виривається назовні, то затихає. Кохання Кіяновської, це – кохання чекання, мрій та спогадів, воно більше прив’язане до минулого та майбутнього, ніж теперішнього («Мрію тебе. Ти, солодкий, лишився далеко. Майже наснившись, світлами вночі огортав. Що тобі важко до болю, а що тобі легко? Ким ти прокинувся? Ким ти ніколи не став?»).
            А от ліричний герой Дмитра Лазуткіна – дуже реалістичний, який знає, хто Він та чого Хоче: («Ніч. Мандариновий сад. Округлі форми. Мила, ти – шоколад. Я люблю екстра чорний». Утім несподівано ця раціональна реалістичність може перетворитися на м’яку, ірраціональну ніжність: («Тривожні пальці ловлять вітер. Тривожні пальці, мов трава…Я слід сльози цілунком витер. Бо ти не віриш у слова»).
Як уже згадувалося, антологія «Шоколадні вірші про кохання» привертає увагу яскравою та якісно зробленою твердою обкладинкою. Так і хочеться провести образну аналогію з апетитною обгорткою львівської цукерки. Співпраця «Старого Лева» із холдингом емоцій «Фест», як бачимо, дуже впливає не лише на кількість літературних новинок «Старого Лева», але й на їхню якість.
      Мар’яна Савка каже, що ідея видати антологію у неї з’явилася після того, як вона побачила малюнки Надії Каламєєць, які згодом стали ілюстраціями книжки. Малюнки, на перший погляд, дитячі, наївні. Головні персонажі у них – хлопчик та дівчинка, Він та Вона, – зображені в дії: вони варять разом шоколад, п’ють чай чи каву з тістечками, обіймаються й сплять долі на одному килимку. Часто в ілюстраціях фігурує грайлива юнка, яка, як на мене, уособлює закоханість і пристрасть...


      
Ще однією родзинкою «солодкого» видання є відсутність у книжці змісту. З одного боку, це – незвично (бо є улюблені автори), з іншого, інтригує, можна поворожити: відкрити книжку на будь-якій сторінці й прочитати про майбутнє. І нехай воно буде обов’язково солодким з ледь відчутним гірким смаком шоколаду.
Ольга Жила

Немає коментарів:

Дописати коментар

Етнорозвідка «Великий день – Великдень»

      Жодне свято не приносить стільки радості та душевної теплоти як Великдень - найвеличніше свято року, тому з ним пов’язана низка напроч...