вівторок, 27 жовтня 2020 р.

День визволення України від німецько-фашистських загарбників

 

Я єсть народ,

 якого Правди сила

 ніким звойована

 ще не була.

Яка біда мене,

яка чума косила! –

А сила знову розцвіла.

 

Павло Тичина




День визволення України від фашистських загарбників — свято, яке відзначається в Україні щорічно 28 жовтня, в день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України. У цей день відбуваються вшанування ветеранів та полеглих у війні, виставки військової техніки, народні гуляння та святкові концерти.

Український народ, який зазнав гітлерівської окупації і звірств фашистських головорізів, не схилив голови і не став на коліна перед загарбниками, разом з усіма народами-братами, він піднявся на священний і нещадний бій з ворогом.





У бібліотеці с.Лище експонується інформаційно-історична виставка літератури до Дня визволення України від фашистських загарбників. Увазі читачів пропонується коротка історична довідка про ті далекі події 1944, книги про мільйони  українців, які стояли  до останнього на передовій і за лінією фронту, для кого шлях на війні завершився під скромними обелісками і кому судилося повернутися живими, про те, що сьогодення ставить перед нами багато завдань,  і головне з них - захистити рідну Україну, її цілісність та суверенітет.


Окремим томом на виставці представлено Книгу Пам'яті України – своєрідний літопис боротьби і мужності нашого народу, котрий здолав фашистську навалу і здобув Перемогу в травні 1945 року. Вони розповідають про героїзм і самопожертву воїнів-українців у боротьбі з гітлерівськими загарб­никами. У Книгах Пам'яті опубліковано імена полеглих у роки війни (воїнів і цивільних громадян).






Книжкова виставка – це вдячний привід, щоб віддати належну шану не тільки воїнам, що піднялись на бій  з фашизмом, а й усім тим, хто кував перемогу, працюючи на заводах і фабриках, у наукових установах, на ланах і фермах, хто боровся із ворогом у партизанських загонах і підпіллі, у Русі Опору за межами Батьківщини, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах.



ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ

 


27 жовтня 1659 року в Переяславі гетьман Юрій Хмельницький підписав угоду, яка змінила політико-правовий статус Гетьманату в стосунках з російським царем з політичної автономії із власним внутрішнім самоуправлінням на жорстко обмежену адміністративну автономію без права зовнішньо-політичних зносин.

В жовтні 1659 року на козацькій раді в Жердовій Долині було напрацьовано нову концепцію українсько-російських стосунків, за яким передбачалось практично повна незалежність Гетьманщини від Москви. Так, зокрема, Жердівські статті, поряд з вимогами про надання Війську Запорозькому гарантій непорушності його вільностей і прав, зафіксованих угодою 1654 pоку, наголошували на тому, щоб присутність царських воєвод обмежувалась лише Києвом, а в разі потреби у введенні ратних людей царя до інших українських міст, вони повинні були перебувати в підпорядкуванні українського гетьмана.


Для обговорення Жердівських статей 27 (17 за ст.ст.) жовтня 1659 року Юрій Хмельницький прибув до Переяслава на Генеральну військову раду, скликану московським воєводою Олексієм Трубецьким. Більшість на ній мала старшина промосковської орієнтації з Лівобережжя на чолі з переяславським полковником Тимішем Цицюрою, а саме місто було оточене царськими полками. Рада знову підтвердила гетьманські повноваження Хмельницького, але ні він, ні його оточення не зуміли відстояти жодного положення Жердівських статей.

Натомість на раді було підтверджено відновлення правомочності так званих «Прежних статей Богдана Хмельницкого», але зачитана на Переяславській раді 1659 року їх редакція була свідомо сфальсифікована. Так, незважаючи на визнання царем і боярською думою права Війська Запорозького самостійно обирати гетьмана, відтепер необхідною передумовою визнання правомочності гетьманського обрання ставала поїздка претендента до Москви та отримання там царського затвердження.




Крім того, гетьман втрачав можливість здійснювати дипломатичні відносини з іноземними державами, самостійно вступати у війну, призначати й усувати полковників без згоди царя, а розквартирування московських гарнізонів і воєвод коштом українського населення передбачалось не лише в Києві, але й в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані. Крім цих 
принципових нововведень, Переяславські статті передбачали підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху і заборону українському духовенству приймати посвяту від Константинопольського патріарха. У 1832 році Переяславські статті в редакції 1659 року увійшли до Зведення законів Російської імперії під назвою «Статті Богдана Хмельницького».

Етнорозвідка «Великий день – Великдень»

      Жодне свято не приносить стільки радості та душевної теплоти як Великдень - найвеличніше свято року, тому з ним пов’язана низка напроч...