середа, 16 вересня 2020 р.

«Письменниця українського модернізму»

 60 років від дня народження Оксани Стефанівни Забужко (1960), української письменниці, поетеси, есеїстки, перекладачки, культуролога, громадської діячки

 


                                                                                                  Довідка

Поетичний шлях розпочала ще на початку 1970-х років. Першим збіркам поезій авторки притаманний високий рівень емоційності та майже безпрецедентна для української поезії відвертість висловлювання почуттів, прагнення осмислити трагічність буття української людини ХХ сторіччя, яскрава метафоричність [189, с. 33].


З прозою Оксана виступила уперше на сторінках журналів «Україна», «Прапор», «Сучасність», «Кур'єр Кривбасу» та ін. Найбільший успіх до Оксани Забужко прийшов у 1996 році завдяки роману «Польові дослідження з українського сексу», який викликав бурхливі та суперечливі реакції критиків і читачів. Письмо Забужко - стилістично новаторське і інтелектуально провокативне - пробудило нерозуміння з боку деяких вітчизняних критиків, незнайомих із здобутками світової критичної думки і фемінізму зокрема. У той же час читачі сприйняли роман дуже добре, він став першим бестселером незалежної України.

 

На початку 1990-х років разом з В. Агеєвою, Т. Гундоровою, С. Павличко Оксана Забужко стала однією з головних представниць народжуваного феміністичного дискурсу української гуманітарної науки. Так, у вище згадуваному романі «Польові дослідження з українського сексу», повістях «Інопланетянка», «Дівчатка», «Я, Мілена», «Сестро, сестро» та інших подала зразки гострого аналізу психології людини посттоталітарної доби в стилі постмодерністської прози і феміністичної критики.

Характерною особливістю прози Забужко стають суб’єктивність оповіді, внутрішні монологи та діалоги, цитати й алюзії, органічно вплетені в авторську мову. Можна говорити про те, що в творчості Забужко формується особлива іпостась тіла-мови.

Оксана Забужко успішно перекладає з англійської та французької мов. Так, зі старофранцузької мови переклала вибрані катрени Нострадамуса, з англійської – вірші С. Плятт та роман П. Сміта «Місто Ангелів», з російської – твір білоруської письменниці С. Алексієвич «Чорнобиль. Хроніка майбутнього». Вона також є одним із редакторів-упорядників англомовної антології «From Three Worlds: New Writing from Ukraine» (1996) та автором книги вибраних віршів та есеїв «A Kingdom of Fallen Statues», що вийшла у Торонто (Канада) у тому ж році.

Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками вони виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції тощо.

Творчість письменниці відзначена багатьма нагородами та преміями, серед яких: «Мистецькі вершки-1996», Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (1996), Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов'язання) (1997) - за вірші з книжки «A Kingdom Of Fallen Statues», Фундації Ковалевих (1997) - за повісті «Інопланетянка» та «Я, Мілена», Департаменту культури м. Ґрац (2002), Перша премія з літератури Союзу Українок Америки та премія фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів, Гран-прі Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2008» (всі нагороди 2008) – за книгу «Notre Dame d'Ukraine», Літературна премія Центральної та Східної Європи «Анґелус» (Польща) (2013) - за «Музей покинутих секретів». Крім цього, роман «Музей покинутих секретів» посів 1 місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року-2010» в номінації «Красне письменство». Письменниця стала трикратним лауреатом премії журналу «Корреспондент» у номінації «Краща українська книга року» - за «Let My People Go» (2005), «Notre Dame d'Ukraine» (2008) та «Музей покинутих секретів» (2010). 2012 року отримала відзнаку «Золотий письменник України».


У 2009 році Оксана Забужко була нагороджена Орденом Княгині Ольги III ступеня за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України. У 2015 - стала лауреатом Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг», а у 2018 – отримала Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

У 2019 році плідна праця Оксани Забужко була відзначена Шевченківською премією за збірку публіцистики та есеїстики «І знов я влізаю в танк…».

Немає коментарів:

Дописати коментар

Етнорозвідка «Великий день – Великдень»

      Жодне свято не приносить стільки радості та душевної теплоти як Великдень - найвеличніше свято року, тому з ним пов’язана низка напроч...