27 жовтня 1659 року в Переяславі гетьман Юрій Хмельницький підписав угоду, яка змінила політико-правовий статус Гетьманату в стосунках з російським царем з політичної автономії із власним внутрішнім самоуправлінням на жорстко обмежену адміністративну автономію без права зовнішньо-політичних зносин.
В жовтні 1659 року на козацькій раді в Жердовій Долині було напрацьовано нову концепцію українсько-російських стосунків, за яким передбачалось практично повна незалежність Гетьманщини від Москви. Так, зокрема, Жердівські статті, поряд з вимогами про надання Війську Запорозькому гарантій непорушності його вільностей і прав, зафіксованих угодою 1654 pоку, наголошували на тому, щоб присутність царських воєвод обмежувалась лише Києвом, а в разі потреби у введенні ратних людей царя до інших українських міст, вони повинні були перебувати в підпорядкуванні українського гетьмана.
Для обговорення Жердівських статей 27 (17 за ст.ст.) жовтня 1659 року Юрій Хмельницький прибув до Переяслава на Генеральну військову раду, скликану московським воєводою Олексієм Трубецьким. Більшість на ній мала старшина промосковської орієнтації з Лівобережжя на чолі з переяславським полковником Тимішем Цицюрою, а саме місто було оточене царськими полками. Рада знову підтвердила гетьманські повноваження Хмельницького, але ні він, ні його оточення не зуміли відстояти жодного положення Жердівських статей.
Натомість на раді було підтверджено відновлення правомочності так званих «Прежних статей Богдана Хмельницкого», але зачитана на Переяславській раді 1659 року їх редакція була свідомо сфальсифікована. Так, незважаючи на визнання царем і боярською думою права Війська Запорозького самостійно обирати гетьмана, відтепер необхідною передумовою визнання правомочності гетьманського обрання ставала поїздка претендента до Москви та отримання там царського затвердження.
Крім того, гетьман втрачав можливість здійснювати дипломатичні відносини з іноземними державами, самостійно вступати у війну, призначати й усувати полковників без згоди царя, а розквартирування московських гарнізонів і воєвод коштом українського населення передбачалось не лише в Києві, але й в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані. Крім цих
принципових нововведень, Переяславські статті передбачали підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху і заборону українському духовенству приймати посвяту від Константинопольського патріарха. У 1832 році Переяславські статті в редакції 1659 року увійшли до Зведення законів Російської імперії під назвою «Статті Богдана Хмельницького».
Немає коментарів:
Дописати коментар