пʼятниця, 3 травня 2013 р.

Великдень писанку, як усмішку підносить


       Навесні, коли усе оживає, земля вкривається першим зелом трави та хліба, веселиться з синіми небесами та водами, до нас приходить Великдень. За легендою доля світу залежить від того, скільки писанок пишеться щороку до Великодня. Вважається, що світ існуватиме, любов і добро на Землі житимуть, допоки люди розписуватимуть писанки!
    Напередодні Великодніх свят, наймолодші коритсувачі книгозбірні відвідали урок народознавства на тему: «Великдень писанку, як усмішку підносить». На початку уроку діти дізнались про  розвиток писанкового орнаменту в Україні. Розглянули прадавні та сучасні розписи. Порівняли  техніку  виконання «крашанки», «крапанки», «шкрябанки», «писанки», «мальованки».
    Аби школярам було цікавіше, бібліотекар запропонувала намалювати  Великоднє яйце. Діти обрали собі нескладний орнамент із символами добра, щастя, долі, малювали «сосонку», «барвінок», «гребінці», «баранячі ніжки».   Приємно, що спільна робота, згуртувала дітей і подарувала усім хороший Великодній настрій.

Котилася писаночка з гори на долину,
Прикотилась прямісінько до нас у гостину,
А за нею йде Великдень, несе білу паску,
Дзвонить в дзвони, всім дарує радощі і ласку.
Відчиняймо воротонька, гостоньків вітаймо,
"Христос воскрес!" 
усі разом  мерщій заспіваймо!




Немає коментарів:

Дописати коментар

Етнорозвідка «Великий день – Великдень»

      Жодне свято не приносить стільки радості та душевної теплоти як Великдень - найвеличніше свято року, тому з ним пов’язана низка напроч...