вівторок, 27 жовтня 2020 р.

День визволення України від німецько-фашистських загарбників

 

Я єсть народ,

 якого Правди сила

 ніким звойована

 ще не була.

Яка біда мене,

яка чума косила! –

А сила знову розцвіла.

 

Павло Тичина




День визволення України від фашистських загарбників — свято, яке відзначається в Україні щорічно 28 жовтня, в день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України. У цей день відбуваються вшанування ветеранів та полеглих у війні, виставки військової техніки, народні гуляння та святкові концерти.

Український народ, який зазнав гітлерівської окупації і звірств фашистських головорізів, не схилив голови і не став на коліна перед загарбниками, разом з усіма народами-братами, він піднявся на священний і нещадний бій з ворогом.





У бібліотеці с.Лище експонується інформаційно-історична виставка літератури до Дня визволення України від фашистських загарбників. Увазі читачів пропонується коротка історична довідка про ті далекі події 1944, книги про мільйони  українців, які стояли  до останнього на передовій і за лінією фронту, для кого шлях на війні завершився під скромними обелісками і кому судилося повернутися живими, про те, що сьогодення ставить перед нами багато завдань,  і головне з них - захистити рідну Україну, її цілісність та суверенітет.


Окремим томом на виставці представлено Книгу Пам'яті України – своєрідний літопис боротьби і мужності нашого народу, котрий здолав фашистську навалу і здобув Перемогу в травні 1945 року. Вони розповідають про героїзм і самопожертву воїнів-українців у боротьбі з гітлерівськими загарб­никами. У Книгах Пам'яті опубліковано імена полеглих у роки війни (воїнів і цивільних громадян).






Книжкова виставка – це вдячний привід, щоб віддати належну шану не тільки воїнам, що піднялись на бій  з фашизмом, а й усім тим, хто кував перемогу, працюючи на заводах і фабриках, у наукових установах, на ланах і фермах, хто боровся із ворогом у партизанських загонах і підпіллі, у Русі Опору за межами Батьківщини, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах.



ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ

 


27 жовтня 1659 року в Переяславі гетьман Юрій Хмельницький підписав угоду, яка змінила політико-правовий статус Гетьманату в стосунках з російським царем з політичної автономії із власним внутрішнім самоуправлінням на жорстко обмежену адміністративну автономію без права зовнішньо-політичних зносин.

В жовтні 1659 року на козацькій раді в Жердовій Долині було напрацьовано нову концепцію українсько-російських стосунків, за яким передбачалось практично повна незалежність Гетьманщини від Москви. Так, зокрема, Жердівські статті, поряд з вимогами про надання Війську Запорозькому гарантій непорушності його вільностей і прав, зафіксованих угодою 1654 pоку, наголошували на тому, щоб присутність царських воєвод обмежувалась лише Києвом, а в разі потреби у введенні ратних людей царя до інших українських міст, вони повинні були перебувати в підпорядкуванні українського гетьмана.


Для обговорення Жердівських статей 27 (17 за ст.ст.) жовтня 1659 року Юрій Хмельницький прибув до Переяслава на Генеральну військову раду, скликану московським воєводою Олексієм Трубецьким. Більшість на ній мала старшина промосковської орієнтації з Лівобережжя на чолі з переяславським полковником Тимішем Цицюрою, а саме місто було оточене царськими полками. Рада знову підтвердила гетьманські повноваження Хмельницького, але ні він, ні його оточення не зуміли відстояти жодного положення Жердівських статей.

Натомість на раді було підтверджено відновлення правомочності так званих «Прежних статей Богдана Хмельницкого», але зачитана на Переяславській раді 1659 року їх редакція була свідомо сфальсифікована. Так, незважаючи на визнання царем і боярською думою права Війська Запорозького самостійно обирати гетьмана, відтепер необхідною передумовою визнання правомочності гетьманського обрання ставала поїздка претендента до Москви та отримання там царського затвердження.




Крім того, гетьман втрачав можливість здійснювати дипломатичні відносини з іноземними державами, самостійно вступати у війну, призначати й усувати полковників без згоди царя, а розквартирування московських гарнізонів і воєвод коштом українського населення передбачалось не лише в Києві, але й в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані. Крім цих 
принципових нововведень, Переяславські статті передбачали підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху і заборону українському духовенству приймати посвяту від Константинопольського патріарха. У 1832 році Переяславські статті в редакції 1659 року увійшли до Зведення законів Російської імперії під назвою «Статті Богдана Хмельницького».

середа, 30 вересня 2020 р.

«Знання у книгах, книги – у бібліотеці»

 Наприкінці вересня осінь дарує нам різнобарв’я природи і своє неповторне свято – Всеукраїнський день бібліотек.

Урочисто прибрана бібліотечна зала, тематичний відеоряд, креативні фотозони, щирі посмішки та приємні зустрічі - це коротко про атмосферу, що панувала напередодні дня бібліотек в Лищенській сільській бібліотеці.
Сьогодні до бібліотечної оселі завітали поважні гості, друзі бібліотеки.
Спеціаліст відділу освіти, культури, молоді та спорту Підгайцівської сільської ради - Валентина Герлінська, привітала бібліотеку зі святом новими дитячими книгами та побажала бібліотекарям творчої наснаги, натхнення, радості, цікавих досягнень у благородній просвітницькій справі .
P.S. Дякуємо за вітання наших користувачів, адже ми працюємо для Вас!



















середа, 16 вересня 2020 р.

«Письменниця українського модернізму»

 60 років від дня народження Оксани Стефанівни Забужко (1960), української письменниці, поетеси, есеїстки, перекладачки, культуролога, громадської діячки

 


                                                                                                  Довідка

Поетичний шлях розпочала ще на початку 1970-х років. Першим збіркам поезій авторки притаманний високий рівень емоційності та майже безпрецедентна для української поезії відвертість висловлювання почуттів, прагнення осмислити трагічність буття української людини ХХ сторіччя, яскрава метафоричність [189, с. 33].


З прозою Оксана виступила уперше на сторінках журналів «Україна», «Прапор», «Сучасність», «Кур'єр Кривбасу» та ін. Найбільший успіх до Оксани Забужко прийшов у 1996 році завдяки роману «Польові дослідження з українського сексу», який викликав бурхливі та суперечливі реакції критиків і читачів. Письмо Забужко - стилістично новаторське і інтелектуально провокативне - пробудило нерозуміння з боку деяких вітчизняних критиків, незнайомих із здобутками світової критичної думки і фемінізму зокрема. У той же час читачі сприйняли роман дуже добре, він став першим бестселером незалежної України.

 

На початку 1990-х років разом з В. Агеєвою, Т. Гундоровою, С. Павличко Оксана Забужко стала однією з головних представниць народжуваного феміністичного дискурсу української гуманітарної науки. Так, у вище згадуваному романі «Польові дослідження з українського сексу», повістях «Інопланетянка», «Дівчатка», «Я, Мілена», «Сестро, сестро» та інших подала зразки гострого аналізу психології людини посттоталітарної доби в стилі постмодерністської прози і феміністичної критики.

Характерною особливістю прози Забужко стають суб’єктивність оповіді, внутрішні монологи та діалоги, цитати й алюзії, органічно вплетені в авторську мову. Можна говорити про те, що в творчості Забужко формується особлива іпостась тіла-мови.

Оксана Забужко успішно перекладає з англійської та французької мов. Так, зі старофранцузької мови переклала вибрані катрени Нострадамуса, з англійської – вірші С. Плятт та роман П. Сміта «Місто Ангелів», з російської – твір білоруської письменниці С. Алексієвич «Чорнобиль. Хроніка майбутнього». Вона також є одним із редакторів-упорядників англомовної антології «From Three Worlds: New Writing from Ukraine» (1996) та автором книги вибраних віршів та есеїв «A Kingdom of Fallen Statues», що вийшла у Торонто (Канада) у тому ж році.

Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками вони виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції тощо.

Творчість письменниці відзначена багатьма нагородами та преміями, серед яких: «Мистецькі вершки-1996», Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (1996), Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов'язання) (1997) - за вірші з книжки «A Kingdom Of Fallen Statues», Фундації Ковалевих (1997) - за повісті «Інопланетянка» та «Я, Мілена», Департаменту культури м. Ґрац (2002), Перша премія з літератури Союзу Українок Америки та премія фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів, Гран-прі Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2008» (всі нагороди 2008) – за книгу «Notre Dame d'Ukraine», Літературна премія Центральної та Східної Європи «Анґелус» (Польща) (2013) - за «Музей покинутих секретів». Крім цього, роман «Музей покинутих секретів» посів 1 місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року-2010» в номінації «Красне письменство». Письменниця стала трикратним лауреатом премії журналу «Корреспондент» у номінації «Краща українська книга року» - за «Let My People Go» (2005), «Notre Dame d'Ukraine» (2008) та «Музей покинутих секретів» (2010). 2012 року отримала відзнаку «Золотий письменник України».


У 2009 році Оксана Забужко була нагороджена Орденом Княгині Ольги III ступеня за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України. У 2015 - стала лауреатом Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг», а у 2018 – отримала Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

У 2019 році плідна праця Оксани Забужко була відзначена Шевченківською премією за збірку публіцистики та есеїстики «І знов я влізаю в танк…».

середа, 9 вересня 2020 р.

Бібліотека радить почитати

Усе про книжку "Привіт, це я"  
      Знайомтеся, це Уда. Їй дуже кортить розповісти вам про все на світі – про себе, про батьків і сестричку Ерле, про найкращу подругу Геллє і її брата-телепня Стіана. Але таке не будеш розбалакувати першому стрічному. Тому Уда пише все це у щоденнику, який надійно замикає на ключик і який стане її єдиною розрадою, коли життя полетить шкереберть, а світ здаватиметься ворожим. Що робити, коли на душі так мулько і здається, що ніхто тебе не любить? І чи зможе Уда зрозуміти, що часто між любов’ю та ненавистю пролягає тонка межа? 

Характеристики Автор Ніна Елізабет Грентведт 
Видавництво Видавництво Старого Лева Серія книг Дитячі книги для читання Мова Українська 
Рік видання 2017 Рік першого видання 2010 
Перекладач Наталя Іваничук
 Вік Від 6 до 8 років, Від 9 до 12 років

середа, 2 вересня 2020 р.

Бібліотека радить прочитати

Додати підпис

      Василь Шкляр — «Маруся»

 Вона народилася для щастя. Але постала до боротьби за волю! Коли Червона армія почала палити села, коли три її брати загинули у боях з радянськими військами, тендітна Маруся взяла до рук зброю і стала отаманом козацького загону.


Вона була надзвичайно вродлива і надзвичайно небезпечна, вона не жаліла ворогів і рятувала своїх людей, ризикуючи власним життям. Вона вміла любити і ненавидіти. Та чи зуміє коханий Мирон врятувати її від помсти більшовиків? Чи буде їхнє кохання сильнішим за смерть?

Над цим романом автор працював п’ять років. Як і в «Чорному вороні», тут за кожною пожією стоіть історичний факт. Бойовий шлях отаманші Марусі тісно переплітається з героїчно-трагічною долею Української Галицької армії, яка наприкінці літа 1919 року визволила Київ від московсько-більшовицьких окупантів, проте волею злого фатуму опинилася на межі цілковитої загибелі.

пʼятниця, 17 липня 2020 р.

«Notre Dame d'Ukraine

Про що книга «Notre Dame d'Ukraine. Українка в конфлікті міфологій. Видання друге» автора Оксана Забужко


Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ’я? Звідки взялись тамплієри на берегах Дніпра? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян ХІХ ст.? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована леґенда про Грааль? Чи й справді українці — це «селянська нація»? В чому різниця між демократією і хамократією? В чому полягав модерний «український проект» і чи вдалося нам його реалізувати?..

         Книжка провідної української письменниці, підсумковий плід її багаторічних роздумів — це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає розкритий Оксаною Забужко «код Лесі Українки». Аристократка і єретичка, спадкоємиця древнього лицарського роду і продовжувачка гностичної традиції, ця найвидатніша з українок залишилася незрозумілою в радянській Україні й майже незнаною широкій публіці — в Україні незалежній. Чому? Відповіддю на це питання стає велика історична драма «прихованої війни», яку Оксана Забужко з притаманною їй відвагою виносить із забуття і, на багатющому літературному й історичному матеріалі, відновлює на повен зріст.

Це не лише фундаментальна історико-культурна студія чи вишукана філологічна екзегетика. Це ще й книга про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату і забуття багатовікової лицарської культури
Джерело: https://nashformat.ua/products/notre-dame-d-ukraine.-ukrainka-v-konflikti-mifologij.-vydannya-druge-706609

Етнорозвідка «Великий день – Великдень»

      Жодне свято не приносить стільки радості та душевної теплоти як Великдень - найвеличніше свято року, тому з ним пов’язана низка напроч...